Замітка парашютиста

такі справи 21.12.2008 в 13:11

Порпалася тут в папірцях і знайшла своє посвідчення парашютиста. Згадалося як це було...

   Напередодні 4-го червня 2006 року до мене залетів мій божевільний друг Коля і сказав мовляв збирайся, завтра вранці ми їдемо під Чернігів на базу Прогрес пригати з парашютом...я була в шоці...звичайно, кожен із нас мріяв про Небо, але ось так - ЗАВТРА...я подумала він жартує...

О 5-тій раку ми вже їхали в метро на станцію Чернігівська, щоб звідти на маршрутці добратися до бази...Довго йшли до неї від траси через поле,з нами ще й якийсь кіт ув"язався і супроводжував до пункту призначення. Відверто кажучи, назва "Прогрес" не зовсім відповідала реальному стану бази:) Ми побачили декілька ангарів, промислових приміщень і вряд десь біля 5 літаків, що в народі носять назву "кукурузники". Навколо ніякої цивілізації, голе поле й кілька груп таких же сміливчиків як ми, що вже проходили підготовку. Остання виявилася дуже простою і короткою. Заплативши близько 100 грн, ми переодяглися в стару камуфляжну форму й берци (що, особисто, мені були на 3 розміри більші). Потім слухали інструктора, що нашвидкоруч пояснював що й до чого, але більшою мірою розповідав дивакуваті анекдоти місцевого виробництва накшталт «Лежить мішок на полі, а зверху мухи літають, що це? – Парашют не розкрився! Га-га-га». Після кількох таких «га-га-га» мене вже нудило і я захотіла чимдуж звідти бігти додому. Та Коля сказав, що не варто так хвилюватись, що все буде добре (адже він вже неодноразово пригав саме на цій базі і як я бачу з ним усе гаразд). Головне що мені варто запам*ятати це те, що після випригу з літака я маю проговорити вголос «501...502..503...кільце!» й швидко висмикнути кільце, що знаходилося в мене трохи нижче шиї, після чого відкривається парашют. Таким чином я пробуду у вільному падінні близько 3 секунд.Все інше за словами Колі можна було викинути з голови...Я так і зробила.. 1,5 години підготовки замість 3, і на нас вдягли парашюти. Це 25 кг щастя і почуваєшься ти з цим «щастям» як Нінзя-черепашка з одноіменного мультфільму. Потім нашу групу (нас набралося 7) поставили за вагою (від найважчого до найлегшого), в такій послідовності ми й мали випригувати з кукурузника. Зсередини ця «конструкція» виглядає як покинутий повоєнний літак часів Другої Світової. Та попри всі ці незручності, пошкоджену стропами руку (що буде трохи пізніше), непідготовка до екзамену (який мав відбутися в мене на наступний день, адже це був саме час літньої сесії)...попри все це – САМ СТРИБОК був ЧУДОВИЙ...через погодні умови нас літак підняв замість 900 метрів на 1200..Навіть не вірилося...1200 метрів пустоти просто в тебе під ногами...відчуття повітряної кульки...Воно того варте!

Кому цікаво - http://www.progres.org.ua/

{ 13 Комментариев }